Огляд перспектив розвитку ракетної галузі, з урахуванням ролі турбореактивних дронів

Основою для цієї статі стала проведена оцінка російської ракетної кампанії проти України протягом 2022–2025 років, оцінка застосованих Силами оборони України ракетних спроможностей, а також дослідження наявних засобів протидії ракетній загрозі серед країн-членів НАТО.

Станом на середину 2025 року, російська федерація здійснила понад 8500 ракетних пусків по території України з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. З них близько 70% були направлені на стратегічну та цивільну інфраструктуру. Інтенсивність ударів змінювалася залежно від змін у виробничих можливостях оборонно-промислового комплексу рф, санкційного тиску та військових поразок на полі бою, як-от наприклад операція «Spiderweb» Служби безпеки України.

Під час повітряних атак Російська сторона використовувала широкий спектр крилатих, балістичних та гіперзвукових ракет у комбінації з ударними безпілотними системами типу «Герань» та «Герань-2» (аналог іранського Шахед-136). За даними Генштабу Збройних Сил України та незалежної платформи Oryx найчастіше використовувались ракети типу Х-101 / Х-555 / Х-55 (стратегічні крилаті ракети повітряного базування), Х-22 / Х-32 (важкі протикорабельні ракети, пристосовані для обстрілів міст), "Калібр"-3М-14Т/К (морські крилаті ракети, ракети наземного базування), "Іскандер-М/К"-9М723 / 9М728 (оперативно-тактичні ракети), С-300 (у режимі ударів по наземних цілях), Х-47М2 «Кинджал» (гіперзвукова ракета на базі «Іскандера»), а також Точка-У, яка знята з озброєння в рф, але яка використовувалася протягом 2022–2023 років.

Під час своєї ракетної кампанії проти України росія також отримала компетенцію та досвід для ведення довгострокових та масштабних кампаній ракетних та дронових обстрілів. Окрім технологічної модернізації в декілька циклів наявних зразків ракет, а також створення нових зразків озброєння, російська сторона також розробила та систематично застосовувала спеціальну «Тактику і динаміку» ударів. Згідно з аналізом російські сили адаптували тактику від масованих атак хвилями до комбінованих атак малими групами (2-5 одиниць) з наведення на ціль за допомогою дронів-розвідників. У той же самий час розроблена тактика дозволяє росіянам використовувати безпілотники-камікадзе як «відволікача» для систем ППО, ракети при цьому використовуються для прориву та ураження цілей.

Зокрема, у період з листопада 2022 по березень 2023, грудень 2023 — лютий 2024, рф здійснювала масовані удари щомісяця від 100 до 200 пусків різних типів ракет. Починаючи з осені 2024 року, інтенсивність знизилась до 30–50 пусків/місяць. Проте, у 2025 році російська ракетна кампанія продовжилася із найбільшими за всю історію війни обстрілами міст України. Загалом за січень-червень 2025 року росія застосувала більше 11000 дронів -камікадзе «Герань-2» та більше 400 ракет типу Х-101/Х-5.

За час війни в Україні російські виробники значно посилили свої можливості. Серед основних виробників ракетно-космічної промисловості супротивника варто відзначити такі підприємства, як Машинобудівне конструкторське бюро-Коломна (виробник Іскандер-М/К), Науково-Виробнича компанія «Радуга» (Х-22, Х-32, Х-59), ВАТ «Корпорація Тактичне ракетне озброєння»  (Х-31, Х-35, Х-59М), Дубненський машинобудівний завод (Х-101), АТ «Науково-виробнича корпорація «Конструкторське бюро машинобудування» (Х-47М2 «Кинджал»), ВАТ «Концерн ВКО "Алмаз-Антей"» (ракети С-300, С-400), АТ «Завод імені Дегтярьова» (виробник комплектуючих для крилатих ракет).

Найсучаснішою ракетою, яку росія використовує у бойових діях, є Х-47М2 «Кинджал». Це аеробалістична гіперзвукова ракета, що запускається з літаків типу МіГ-31К. Її конструкція базується на оперативно-тактичній ракеті «Іскандер» (9М723), але новітня версія адаптована для повітряного носія та має модернізовані характеристики. «Кинджал» здатен летіти на відстань до 2 000 км, набираючи швидкість понад 12 000 км/год (Мах 10). Після запуску ракета рухається за квазібалістичною траєкторією і може змінювати напрямок у польоті, що значно ускладнює її перехоплення. Ракета також здатна підніматися на висоту до 50 км та несе бойову частину вагою близько 500 кг. Наведення здійснюється за допомогою інерціальної системи і сигналів ГЛОНАСС, без активного радара. Заявлена точність становить 5–10 метрів, хоча незалежні оцінки дають цифри ближчі до 20-30 м. Через надвисоку швидкість і здатність маневрувати «Кинджал» створює серйозну загрозу, адже є неуразливим для більшості стандартних систем ППО. «Кинджал» також запускається з повітря, що дозволяє завдавати ударів із різних напрямків, швидко змінюючи стартову точку.

Однак у бойових умовах «Кинджал» не є непереможним. У травні 2023 року Сили оборони України вперше успішно збили ракету цього класу над Києвом за допомогою американської системи Patriot PAC-3. Відтоді зафіксовано понад 20 успішних перехоплень. Це доводить, що за умови правильної побудови системи ППО, розгорнутих радарів і підготовленого розрахунку, «Кинджал» можливо знищити.

Окрім Patriot серед спроможностей країн-членів НАТО є дві потенційно ефективні системи для захисту від цілей класу  «Кинджал». Першою системою є «Aegis» з ракетами класу SM-3 або SM-6, другою системою є комплекс протиповітряної оборони THAAD. Натомість такі системи ППО як, наприклад, NASAMS, IRIS-T або Crotale, не здатні перехоплювати ракети класу «Кинджал».

Окрім значної наукової та технологічної бази, оцінки CSIS за 2024 рік підтвердили зростаючі виробничі потужності російської ракетної промисловості. Станом на дату дослідження росія щомісяця здатна виробляти 60–90 ракет типу Х-101 / Х-555, 40–60 Калібр"-3М-14Т/К різних модифікацій, 20–30 ракет Іскандер-М/К та менше 5 "Кинджалів"  через брак критичних імпортних компонентів після посилення західних санкцій, а також знищення Силами оборони України окремих виробничих об'єктів у Татарстані (Єлабуга, Нижньокамськ - більше 1300 км від лінії фронту) й Удмуртії (Казань - більше 2000 км від лінії фронту). Цілями цієї ударної кампанії стали російські виробничі потужності, зокрема, Завод із виробництва Герань-2 у технопарку підприємства «Алабуга», Нафтопереробний завод «ТАНЕКО», а також Казанський авіазавод, де виготовляються стратегічні бомбардувальники Ту-22М3 і Ту-160. У ході операції були ефективно застосовані далекобійні дрони-камікадзе українського виробництва, як-от  Aeroprakt A-22 Foxbat (легкий одномоторний літак, перероблений під дрон-камікадзе та оснащений вибухівкою), UJ-22 Airborne (український безпілотник вертикального злету з бойовим навантаженням 15–20 кг вибухівки), AN-196 «Лютий» (дрон-камікадзе, бойова частина 50–75 кг) та інші цивільні платформи, адаптовані під ударні місії.

Серед схожих аналогів на ринку ударних дронів США хочеться відзначити компанію Anduril, зокрема їхню серію продуктів Barracuda. Для ефективної протидії викликам інноваційної війни виробникам озброєння та військової техніки необхідно інтегрувати досвід війни в України. Продукцію закордонних оборонних компаній можливо адаптувати під потреби фронту в ході співпраці із українськими компаніями. Інтегрований бойовий досвід українських компаній може бути модернізований та масштабований у спільних оборонних рішеннях. Наприклад, технологічна співпраця у сфері протиповітряної оборони ближнього та середнього радіусу дії спрямована на створення засобів протидії дронам типу «Гарпія» та «Герань», а також російським балістичним ракетам.

Ударами по Єлабузі, Казані й Нижньокамську Україна довела здатність діяти далеко за межами лінії фронту, завдаючи точкових ударів по індустріальних цілях супротивника. Завдяки комбінації дронів-камікадзе та штучного інтелекту українська ракетна та дронова програми створюють асиметричну загрозу, проти якої росія не має ефективної відповіді у тилу, адже ППО вглибині країни-агресора залишається вразливим. Окрім далекобійних дронів, Україна активно використовує ракети власного виробництва для завдання ударів по території країни-агресора, демонструючи здатність вести глибокі та високоточні операції завдяки власним спроможностям.

Станом на червень 2025 року основними ракетними системами в українському арсеналі є ОТРК «Грім-2» - Сапсан (український аналог «Іскандера», здатний уражати цілі на відстані до 700 км. Ці ракети вже були застосовані проти цілей у Брянській та Курській областях рф),  «Нептун-М»-Р-360МЦ (модернізована протикорабельна ракета, адаптована для наземних ударів). Ця ракета активно використовується з 2023 року, зокрема під час атак на штаб Чорноморського флоту росії в Севастополі та по військових об'єктах у Криму й на Кубані у 2024–2025 роках. 14 квітня 2022 року протикорабельною ракетою «Нептун» було потоплено флагман Чорноморського флоту росії - ракетний крейсер «Москва». З 2024 року Україна також випробовує високоточні крилаті ракети «Корал» / «Кассандра» (дальністю понад  1000 км). У той же час Україна розвиває і ракетне озброєння малої дальності, наприклад, для точкових ударів по прикордонній логістиці росії використовуються реактивні системи «Буревій-Т» / «Трембіта» (дальністю до 300 км), які стали ефективною альтернативою дорожчим ОТРК.

Для того, аби мати спроможність асиметрично протидіяти загрозі росії Україна сформувала власний високоточний арсенал, здатний вражати цілі на відстанях від 300 до 1000 км. Це підсилює стратегічні можливості України та зменшує залежність від західного постачання — за допомогою дешевших, автономних та інтероперабельних ударних рішень. На тлі посилення ракетних спроможностей країни-агресора та її союзників (як-от Іран або Північна Корея), зростає стратегічне значення західної технологічної переваги в засобах протиповітряної оборони. 

Водночас російсько-українська війна призвела і до зростання попиту на системи ППО на світовому ринку озброєнь. Зокрема, спостерігається тенденція до оборонної модернізації протиповітряної оборони серед країн Європи, а також в Південній Кореї та Японії. Останніми фактичними підтвердженнями цієї тенденції стали контракти на розробку комплексів малої дальності для європейських виробників озброєння, наприклад Diehl Defense, MBDA, Saab. Зросли замовлення і на такі системи ППО західного виробництва як  IRIS-T SLM, NASAMS, Patriot PAC-3, C-RAM.

Цим технологічним змаганням сприяє розвиток оборонних інновацій, зокрема в галузі лазерних засобів ППО та штучного інтелекту для прогнозування маршрутів перехоплення swarm-дронів.

З початком нових перегонів озброєнь американські, європейські та скандинавські оборонні компанії інвестують у виробництво систем ППО, щоб задовольнити як внутрішній попит серед країн-членів НАТО, так і експортні замовлення. Серед конкретних компаній варто відзначити гіганта оборонної промисловості США Raytheon, який є виробником Patriot. Ця система довела свою ефективність у перехопленні російських ракет, включаючи гіперзвукові «Кинджали». Щорічне виробництво PAC-3 вже сягнуло 600 одиниць, і Raytheon планує наростити його до 650 одиниць на рік. 

У той час як США зберігають технологічне лідерство, Європа активно інвестує у власні спроможності, щоб підвищити власну обороноздатність на випадок нових конфліктів. Серед європейських оборонних компаній окремої уваги заслуговує Консорціум MBDA, який виробляє ракети Aster, CAMM, Mistral, Brimstone. MBDA інвестує €2,4 млрд. у нові виробничі потужності, а також співпрацює з Raytheon у виробництві Patriot в Європі. У свою чергу Німецький концерн Rheinmetall робить ставку на мобільні системи ППО, як-от Skyranger. На цю систему Rheinmetall вже отримав замовлення від Австрії (36 одиниць) і Німеччини (19 одиниць). Rheinmetall інвестує понад €500 млн. у розширення виробництва боєприпасів і ППО для забезпечення оборонних потреб країн ЄС.

Для того, аби створені рішення були ефективними у застосуванні та відповідали вимогам інноваційної війни, українським та міжнародним компаніям необхідно спільно опрацьовувати отриманий досвід. Велике значення для цієї співпраці має наявність державної підтримки та відповідного фінансування спільних оборонних ініціатив. Серед прикладів такої співпраці – стратегічне рішення Німеччини про надання інвестицій у €5 млрд. для спільного виробництва боєприпасів і ракет, включно з ракетами великої дальності (більше 1000 км) на території України. У рамках співпраці також передбачена передача необхідного виробничого обладнання, запуск виробничих ліній та навчання кадрів. Thales Belgium також підписали угоди з українськими компаніями на спільне виробництво антидронових і крилатих ракет.

Станом на середину 2025 року Україна продовжує розвивати співпрацю з країнами НАТО та ЄС у сфері спільного виробництва ракет, дронів і боєприпасів. Ці партнерства включають прямі інвестиції у виробничі потужності на території України, обмін технологіями та запуск спільних оборонних проєктів, що водночас посилює обороноздатність України та інтегрує її у західний оборонно-промисловий комплекс. У 2024–2025 роках Уряд Данії першим інвестував понад €28 млн. у замовлення для українських оборонних підприємств. За цією моделлю працюють й інші країни-партнери, наприклад, Швеція, Норвегія, Литва. Зараз Уряди цих країн сукупно вклали понад €1 млрд. в замовлення для потреб Збройних Сил України. Ці інвестиції дозволили українським виробникам запустити масове виробництво крилатих ракет, дронів-камікадзе та засобів ППО. Прикладом такої співпраці є локалізована лінія з виробництва українських «Нептунів» та спільної версії ракет класу Storm Shadow. Такі компанії, як BAE Systems, Rheinmetall, Thales та Northrop Gruman, допомагають українським виробничим партнерам в освоєнні компонентної бази, програмного забезпечення, систем наведення та управління. Усі ці програми супроводжуються гармонізацією із західними стандартами, як-от ISO, CAD/CAM або автоматизоване тестування.

Угоди про спільне виробництво посилюють оборонну співпрацю між Україною та союзниками, формуючи нову архітектуру оборонно-промислового комплексу Європи. Політика масштабного переозброєння країн вільного світу є необхідною для протидії країнам-агресорам та збереження технологічної переваги НАТО та союзників у конфліктах майбутнього.