Як українцям повернути податки в Європі: частина 1

Трохи про теорію

В питанні оподаткування фізичних осіб з іноземним підтекстом є декілька основних правил:

1. визначитись із статусом податкового резидента
2. визначитись із країною джерела походження доходу
3. визначитись із наявністю методів уникнення подвійного оподаткування
4. визначитись із процедурою декларування доходів і сплати податків
5. визначитись із наявністю прав на податкові пільги й знижки

Перший крок – визначення актуального статусу податкового резидента – чи не найголовніший. Бо від статусу податкового резидента залежить:

• обсяг податкових зобов'язань;
• обсяг оподаткування;
• ставки прибуткового податку;
• право на застосування податкових відрахувань та пільг;
• застосовність угод про уникнення подвійного оподаткування.

Зазначені права на застосування податкових відрахувань і пільг реалізуються таким чином:

Для фізичних осіб, яких держава вважає своїми податковими резидентами, більшість таких держав передбачає певні податкові пільги при підрахунку фінальних річних податкових зобов’язань, що підлягають сплаті у відповідній країні.

Таке право передбачене й українським законодавством. Згідно зі ст. 166 ПКУ податкові резиденти України мають право отримати податкову знижку в межах суми річної заробітної плати.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, за виключним переліком:

1. Оплата за користування іпотечним житловим кредитом – частина суми процентів по іпотеці, за рахунок якої будується чи купується житло, що визначається основним місцем проживання платника податку.
2. Пожертвування та благодійні внески неприбутковим організаціям - в межах 4% від загального доходу звітного року.
3. Оплата навчання – витрати на навчання, але виключно в українських освітніх закладах, самого платника податків чи членів сім’ї першого ступеня споріднення або особи, над якою встановлено опіку чи піклування.
4. Оплата лікування - компенсації вартості платних послуг з певних типів лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування.
5. Страхові платежі та пенсійні внески  за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом.
6. Витрати на допоміжні репродуктивні технології  (в межах третини річної заробітної плати звітного року) та державні послуги із усиновлення дитини, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік.
7. Витрати на переобладнання транспортного засобу платника податків.
8. Витрати на будівництво (придбання) доступного житла.
9. Витрати на оренду житла для внутрішньо переміщених осіб (за певних умов) в межах 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
10. Витрати на придбання акцій чи корпоративних прав компаній – резидентів Дія Сіті.

Для отримання податкової знижки платник податків подає до податкової служби, в якій перебуває на обліку, щорічну декларацію про майновий стан та доходи. До декларації додаються копії підтверджувальних документів (квитанцій, чеків, платіжних доручень, договорів про надання послуг, документів про ступінь споріднення тощо).

Окрім цього в Україні передбачена податкова соціальна пільга, що може бути нарахована в сумі 1514 грн., якщо місячний дохід не перевищує 4240 грн. (на 2024/2025). Граничний розмір зарплати, який дає право на пільгу, та розмір податкової соціальної пільги збільшуються пропорційно кількості дітей (але таке збільшення застосовується лише одним з батьків).

В чомусь схожі принципи застосування, так званих податкових знижок і відрахувань передбачаються і законодавством європейських та інших країн.

І саме такі правила податкових знижок і відрахувань надають можливість працевлаштованим фізичним особам повернути всю або частину суми сплаченого прибуткового податку.

Як працює право на повернення прибуткового податку?

В Україні передбачена фіксована ставка для доходів від працевлаштування – 18%. В Європі деякі країни так само передбачають оподаткування заробітних плат за базовими фіксованими ставками ПДФО, наприклад: 10% у Болгарії та Румунії, 15% в Угорщині, 20% в Естонії. Але водночас більшість країн північної, західної та південної Європи передбачають прогресивну шкалу оподаткування, коли «чим більше заробляєш, тим більше платиш податків», наприклад: 14% - 45% у Німеччині, 13,3% - 48% у Португалії, 23% - 43% в Італії, 9% - 44% у Греції, 20% - 55% в Австрії,  8% - 56% в Данії.

Як бачимо, ставки прибуткового податку з фізичних осіб значно різняться по всій Європі: найвищі ставки у країнах Північної Європи, найнижчі – у країнах Східної Європи.

Незалежно від розміру ставки локального ПДФО (фіксована чи прогресивна), відповідальним за утримання прибуткового податку з працівника буде його роботодавець як податковий агент.

Але оскільки роботодавець не обізнаний у всіх деталях життєвих обставин своїх працівників, які впливають на розмір наявних прав на податкові відрахування, за загальним правилом на рівні утримання податків із заробітної плати в більшості випадків всі роботодавці утримують податки за повною чи вищою максимальною ставкою, без врахування всіх імовірних податкових пільг.

Саме тому в більшості юрисдикцій необхідність подання місцевими податковими резидентами річної декларації про майно й доходи, навіть у випадках отримання єдиного виду річного доходу у формі заробітної плати від місцевих роботодавців (коли з цього доходу вже сплачені належні податки), обумовлена необхідністю врахувати всі імовірні податкові пільги й знижки, які можуть спричиняти право на повернення зайво переплачених податків.

При чому:

• Повернення податків або отримання інших соціальних допомог не впливає на майбутні можливості працевлаштування за кордоном, пенсії та інші виплати соціального забезпечення;
• Період податкової давності для повернення переплачених податків в різних країнах різний, та, як правило, становить 4-5 років;
• Сума повернення залежить від низки чинників: країни, в якій працювала фізична особа; загальної суми річного доходу за звітний рік, сплаченої суми прибуткового податку; періоду роботи та перебування в країні тощо.
• Термін повернення прибуткового податку становить, як правило, в цілому по Європі 1,5 - 7 місяців.

Але навіть податкові нерезиденти, які тривалий час працюють в Європі на місцевих роботодавців, не набуваючи  статусу податкового резидента, але сплачуючи податки зі своєї заробітної плати у країні фактичного виконання роботи та/чи у країні свого роботодавця, в багатьох випадках (залежно від локального законодавства) мають право на повернення переплачених податків. Здебільшого через те, що при утриманні місцевими роботодавцями податків з сум місячних заробітних плат, як правило, не застосовуються знижки в частині неоподатковуваного мінімуму доходів тощо.

Пороги неоподатковуваного доходу в європейських країнах на одну неодружену особу, без врахування утриманців:

Чекайте продовження з прикладами правил повернення податків по окремих країнах в наступних матеріалах.