Участь у вихованні дитини після розлучення: як знайти баланс між інтересами дитини та правами батьків

У разі розлучення батьків головною цінністю, яка має залишатися незмінною незалежно від їхнього ставлення один до одного, є добробут дитини. Однак у реальному житті все не так просто. Дитина часто стає заручником емоційних і правових конфліктів між батьками. Як неодноразово вже наголошувалось у наших матеріалах, розірвання шлюбу жодним чином не скасовує ані батьківських прав, ані батьківських обов’язків щодо дитини. Мати/батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом або судом.

Проблема пошуку балансу між правами батька та матері на участь у вихованні дитини та потребою забезпечення стабільного розвитку дитини залишається однією з найгостріших у правозастосовчій практиці, оскільки права батьків стикаються з інтересами дитини. Тому далі йтиметься про основні форми врегулювання питання участі батьків, які проживають окремо, у вихованні дитини та про проблеми, з якими сторони можуть стикнутись як у процесі договірного, так і судового врегулювання. 

Інтереси дитини понад права батьків

Батьки навіть у випадку розлучення мають рівні права щодо дитини, в тому числі й на участь у її вихованні. Це означає, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати іншому з батьків спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Але що робити, коли дитина використовується одним із батьків як спосіб маніпуляції та впливу на іншого з батьків? Яким чином узгодити те, що для дитини буде найкраще, і права батьків?

Конвенція Генеральної Асамблеї ООН про права дитини, яка є частиною українського законодавства, передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечуються такі захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків. 

Суди, зокрема Європейський суд з прав людини, зауважують, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути зосереджена на найважливіших інтересах дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, права батьків враховуються, але виключно в найкращих інтересах дитини. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. І тут постає питання, відповідь на яке знайти дуже важко, – а в чому ж полягають найкращі інтереси кожної конкретної дитини? У судових спорах це і є основною проблемою в процесі доказування.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку суди мають враховувати, що у якнайкращих інтересах дитини: 

1. буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється явно неблагополучною; 
2. буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є явно неблагополучним.

Очевидно, сам факт розлучення та роздільного проживання батьків часто створює ситуацію, коли один із батьків (переважно той, хто не проживає з дитиною) відчуває обмеження у реалізації своїх батьківських прав. Як вирішити питання так, щоб і батьки були задоволені, і дитина не відчувала негативних змін у своєму повсякденному житті?

Договір між батьками про участь у вихованні дитини

У разі, якщо батьки не можуть дійти згоди з усіх питань щодо дитини або побоюються виникнення конфліктних ситуацій у майбутньому, вони мають змогу укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків. Такий договір обов’язково укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 

У такому договорі батьки можуть передбачити абсолютно конкретні речі, які будуть допоміжними у їхньому конкретному випадку. Зокрема, батьки можуть визначити:

• регулярність зустрічей того із батьків, хто проживає окремо, з дитиною, їх час, місце, тривалість;
• порядок проведення святкових днів – чітко визначити, які зі свят дитина проводить з матір’ю, а які з батьком;
• порядок проведення канікул – визначити періоди, які дитина проводить з кожним із батьків;
• інші форми спілкування через мобільні застосунки, мережу Інтернет тощо;
• порядок обрання та зміни закладів освіти для дитини;
• порядок ухвалення рішень з питань, що стосуються здоров’я дитини;
• порядок спілкування дитини з іншими членами родини як зі сторони батька, так і зі сторони матері;
• порядок інформування тим із батьків, з ким у конкретний момент знаходиться дитина, іншого з батьків про стан дитини;
• порядок узгодження будь-яких змін та вирішення спірних питань, які можуть виникати в процесі виконання договору.

Уже з переліку питань, які можуть бути врегульовані договором, видно, що це має бути не просто формальний папірець, наявність якого від чогось може убезпечити. Це має бути робочий інструмент, так звана «дорожня карта», яка дасть батькам чіткий порядок дій у кожній конкретній життєвій ситуації. Саме умови договору мають бути помічними у випадках, коли батьки з того чи іншого питання не можуть дійти згоди. І наявність такого договору не означає, що батьки не матимуть змогу за взаємною згодою вирішити те чи інше питання інакше, ніж це передбачено умовами договору.

Крім того, законодавство передбачає механізм забезпечення виконання умов договору про участь у вихованні дитини. Так, той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків. Але для отримання такого відшкодування доведеться звертатись до суду та доводити факт невиконання договору.

Важливо відмітити, що всі умови щодо участі того із батьків, хто проживає окремо від дитини, можуть бути передбачені у договорі, яким визначається місце проживання дитини і передбачаються аліменти, які мають сплачуватись на утримання дитини. 

Якщо ж договір не працює, або батьки не мають змоги дійти згоди щодо питань участі у вихованні дитини, спори між батьками вирішуються із залученням органів опіки та піклування або в судовому порядку.

Вирішення питання участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, органами опіки та піклування

За заявою матері або батька дитини орган опіки та піклування може визначити способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо.

Для цього орган опіки та піклування вивчає умови життя батьків, їх ставлення до дитини, інші обставини, що можуть мати істотне значення, встановлює думку дитини, якщо дитина вже досягла віку, з якого може висловлювати свою власну думку. На підставі всіх цих умов орган опіки та піклування постановляє рішення, яке є обов’язковим до виконання. У разі ухилення когось із батьків від виконання рішення органу опіки та піклування, така особа зобов’язана відшкодувати іншому з батьків матеріальну та моральну шкоду. Але, знову ж таки, і факт завдання такої шкоди, і її розмір підлягає доведенню виключно в судовому порядку, тому компенсацію можна отримати тільки через суд.

Для отримання відповідного рішення у разі виникнення між батьками спору, один із батьків (переважно це той, хто проживає окремо від дитини, у разі, якщо інший із батьків перешкоджає їх спілкуванню) подає до органу опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини заяву, до якої додає:

• копію паспорта;
• довідку з місця реєстрації (проживання);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини.

У процесі розгляду заяви працівники служби у справах дітей проводять бесіду з батьками, з іншими родичами дитини (у разі можливості та наявності такої необхідності), звертаються до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов’язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок, на підставі якого і постановлюється рішення про участь у вихованні дитини, і, зокрема, щодо встановлення порядку побачень з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї.

Вирішення судом питання участі у виховання дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

Один із батьків може звернутися до суду з позовом до другого з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини, внаслідок чого суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо цього вимагають інтереси дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутністю іншого з батьків або іншої особи.

Під час вирішення такого спору судом береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами, а також думка дитини, якщо вона досягла віку, коли може її висловити.

Органи опіки та піклування в обов’язковому порядку залучаються до судового розгляду у якості третіх осіб та подають до суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

У якості забезпечення позову суд може за заявою заінтересованої сторони зупинити виконання рішення органу опіки та піклування про участь у вихованні дитини до вирішення спору у разі, якщо таке рішення було постановлено.

Судове рішення про участь у вихованні дитини підлягає примусовому виконанню. У разі ухилення особи, з якою проживає дитина, від виконання такого рішення суду, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. 

Крім того, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди іншому з батьків (який проживає окремо) у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, в тому числі у разі, якщо така особа ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Отже, встановити порядок участі того із батьків, хто проживає окремо від дитини, можна декількома способами. Важливо інше – як забезпечити дотримання батьками встановленого порядку? Звісно, можна залучати до вирішення цієї проблеми державних виконавців (приватні виконавці не уповноважені виконувати рішення про встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з нею), які можуть здійснювати перевірку виконання таких рішень, але чи буде це ефективним, а головне, сприятливим для дитини – велике питання.