Інвестиційний портфель: усе про портфельні інвестиції

Інвестиційний портфель – це сукупність активів. Існує дві основні мети, задля яких люди його формують: захистити свої фінансові заощадження від впливу інфляції або примножити заощадження.

На жаль, багатьом людям важко розпочати свій шлях через недостатнє розуміння базових понять про портфель фінансових інвестицій. Ця стаття покликана допомогти читачам розібратися в ключових аспектах створення та керування інвестиційними портфелями, пояснити, як це працює, та які вигоди можна отримати. Ви дізнаєтеся, які види існують, які є основні принципи формування набору інвестицій. Ми також надамо чіткі покрокові рекомендації для новачків та розглянемо, як мінімізувати ризики завдяки диверсифікації. Ця інформація стане корисною як для тих, хто тільки починає знайомитися з інвестиціями, так і для тих, хто прагне вдосконалити свої навички та структуру свого портфеля.

Інвестиційний портфель та портфельні інвестиції: що це таке

Портфель інвестицій – це сукупність фінансових (акції, валюти, цифрові активи) та/або нефінансових (нерухомість, сировина) активів, що належить фізичним чи юридичним особам і є інструментом досягнення поставлених інвестиційних цілей. Класичний приклад інвестиційного портфеля – це портфель акцій від різних компаній. Їх вартість зростає, і ви заробляєте. Їх вартість знижується, і ви отримуєте збитки.

Інвестиційний портфель має критично важливий параметр: горизонт планування. По суті, це термін, на який ви готові вкласти свої гроші без повернення їх до свого гаманця. Є три варіанти.

• Короткостроковий. Такі портфельні інвестиції – це інвестування коштів на термін максимум до одного року. Найчастіше це високоризикові інвестиції, які дають змогу за позитивного розвитку подій заробити певну суму грошей за короткий період: скажімо, 6 місяців. Часто такий варіант називають агресивний інвестиційний портфель.
• Середньостроковий. Від одного до десяти років. Такий портфель складається вже з більш надійних активів, тому ви можете розраховувати на прибуток у тривалій перспективі. Це можуть бути ті ж акції, доля в ПІФ, активи ETF. ПІФ – це пайовий інвестиційний фонд, який має власне керівництво, що самостійно формує портфель. Ви можете лише вирішити: вкладати кошти у запропонований варіант чи ні. ETF – це біржовий фонд, який схожий на ПІФ, але робить акцент на біржовій торгівлі акціями. Інвестуючи кошти в ПІФ чи ETF, ви не купуєте безпосередньо акції, облігації чи інші активи. Ви надаєте кошти самій організації, і вона вже на свій розсуд розпоряджається отриманими грошима.
• Довгостроковий. Це фінансовий портфель, який має горизонт планування на рівні 10 років та більше. Гроші вкладаються у дуже надійні варіанти, які з вірогідністю в 99% (у світі інвестицій 100% вам ніхто не дасть) будуть приносити стабільний, хоч і невисокий прибуток. Наприклад, хороша опція для початківців – акції S&P 500. S&P 500 – це перелік 500 компаній США з найбільшою капіталізацією: Apple, Microsoft, Amazon, Nvidia та інші. Звісно, ризик того, що такі компанії одним махом зіткнуться з крахом протягом наступних років крихітні. Тим паче, що у списку їх тут аж 500, і якщо одна компанія «випадає», її замінює інша.

Вибір за кожним інвестором. Все залежить від вашої толерантності до ризику та від того, який відсоток ви хочете отримувати.

Будьте уважні: якщо вам пропонують вкласти кошти й отримувати 100% річних, це, звісно, шахраї.

Навіщо потрібне формування інвестиційного портфеля

Багато хто боїться інвестувати, бо сприймає таке вкладання коштів як витрату грошей: «Сьогодні у мене на банківському рахунку 50 000 грн, а завтра я інвестую кошти, і там буде круглий гнітючий нуль». Однак насправді ви не витрачаєте свої кошти, вони залишаються у вас. Просто під час формування інвестиційного портфеля гроші проходять «модернізацію» і починають на вас працювати.

Розгляньмо функції, які виконує портфель реальних інвестицій.

• Захист від інфляції – знецінення коштів компенсується зростанням вартості куплених активів або дивідендами.
• Збільшення капіталу – портфоліо активів, коректно зібране для такої мети, принесе додатковий прибуток.
• Диверсифікація ризиків – якщо ви тримаєте заощадження в гривнях під подушкою або купили на всі кошти золото чи акції однієї компанії, то ви залежите від одного типу активів. Знецінилася гривня – ви у мінусі. Вартість золота просіла – тримайте збитки. Та сама одна компанія збанкрутувала – ваших інвестицій як і не було. Саме тому в добре продуманих інвестиційних портфелів є розгалужена структура. Гроші вкладаються у різні галузі, різні облігації, різні компанії та різні валюти. Якщо підприємець-інвестор вдало сформував портфель, просідання одного з напрямків інвестування не стане значною проблемою.
• Вклад у фінансову незалежність – якщо підприємство, де ви працюєте, завтра розориться, якщо ви потрапите під скорочення чи просто самостійно вирішите змінити роботу, у вас буде фінансовий «щит», який дозволить значно простіше пережити такі періоди.

Види інвестиційних портфелів

Вище ми розглянули, що таке інвестиційний портфель з різними горизонтами планування. Але це не єдина класифікація. Розгляньмо інші різновиди портфелів:

• Консервативний – складається з низькоризикових активів, як-от депозити та облігації. Ризик того, що банк розориться низький. Те ж саме можна сказати про емітента облігацій, особливо якщо ним виступає держава. Такий портфель фактично не потребує управління, адже умови лишаються незмінними (наприклад, депозитний відсоток у банку), тож і вносити якісь зміни немає потреби. Хіба що розширювати портфель.
• Агресивний – про нього ми вже згадували. Цей інвестиційний фінансовий портфель вибір тих, хто полює на журавля в небі.
• Збалансований портфель – консервативні активи + певна частина високоризикових варіантів. Такий склад інвестиційного портфеля захищає від повного краху, адже якщо ризиковані інвестиції не принесуть бажаного результату, ваше портфоліо продовжить «жити» завдяки консервативним активам.
• Спекулятивний портфель – можна сказати, що це наступний виток розвитку агресивного варіанту. Ні про які гарантії чи високі шанси на успіх у цьому випадку мова не йде. На перший план виходить оцінка дохідності. Звісно, що вищі потенційні показники, то краще. Такі портфельні інвестори, по-перше, «прочісують» ринок в пошуках так званих penny stocks (пенні акції) – компаній, чиї акції коштують кілька доларів чи менше. Інвестори беруть кількістю, сподіваючись на те, що якась компанія та й «вистрілить». По-друге, вони звертають увагу на IPO (Initial Public Offering) – процес, коли бізнес вперше виходить на біржу зі своїми акціями, і вони ще не встигли вирости в ціні. Звісно, ризик того, що новачок одразу піде на підприємницьке дно, високий. По-третє, перед тим як сформувати інвестиційний портфель, інвестори часто обирають для себе групу волатильних товарів. Це може бути, наприклад, нафта, газ, С/Г продукція, цінні метали. Усе це вимагає детального вивчення ринку та стану справ у десятках галузей та сотнях компаній. Очевидно, що такий інвестиційний портфель для новачків взагалі не підходить.
• ESG (Environmental, Social, Governance) – це інвестиції, поєднані із благодійністю. Люди, що вкладають гроші, готові піти на більші ризики, адже віддають кошти у руки компаній, які займаються суспільно важливими справами. Наприклад, це прямі та портфельні інвестиції у компанії, що працюють з зеленою енергетикою, захистом тварин, займаються проблемами біженців тощо.
• Інноваційний портфель – він схожий на попередній. Різниця у тому, що інвестори готові йти на більші ризики, аби підтримати перспективні новітні галузі, як-от штучний інтелект.

Як новачку створити свій портфель інвестицій

Створення інвестиційного портфеля передбачає такі етапи:

1. Визначте ціль – це може бути захист від інфляції, стабільний та невисокий пасивний дохід або значний ризик задля отримання високого прибутку у короткі терміни. Вище нами була розглянута класифікація інвестиційних портфелів, тож ви вже знаєте, який варіант підходить для кожної з перерахованих цілей. Визначте бажану прибутковість.
2. Оберіть фінансові інструменти – це можуть бути валюти, акції, облігації, цінні метали, волатильні товари тощо.
3. Зробіть вибір: самостійне інвестування чи брокер – ви можете делегувати частину повноважень фахівцеві, який братиме певний відсоток за свої послуги (маржа) чи займатися всім самостійно.
4. Сформуйте портфель, купіть обрані активи.

Які стратегії керування існують

Є п’ять основних варіантів стратегій керування інвестиційним портфелем:

• Пасивна – зокрема, це купівля акцій авторитетних компаній. Можна працювати за принципом «купили та забули».
• Активна – застосовується за наявності ризикових активів чи бажання «переграти ринок». Тобто ця стратегія схожа на трейдинг: продавати на піку, купувати на дні. Складний підхід, який вимагає наявності просунутих аналітичних навичок.
• Диверсифікація – постійне додавання різних акцій до портфеля, аби знизити ризик від однієї галузі, одного активу чи однієї компанії.
• Балансування портфеля – якщо певна галузь чи компанія просідає, компенсуємо втрати збільшенням вливань в галузі чи компанії, які демонструють зростання.
• Контрциклічна стратегія – тут інструкція така: купувати активи, які знаходяться на дні з розрахунком на майбутнє здорожчання. Однак знайти такі активи непросто. Зрештою, вони не даремно опинилися на дні, а з певних причин, і зростання в майбутньому аж ніяк не гарантоване.

Для новачка, звісно, найліпше підходить перший варіант. За наявності певних теоретичних та практичних навичок можна обрати будь-який пункт зі списку на свій ризик.

Як оцінити ефективність та прибутковість стратегії

Розгляньмо заходи, які варто вживати задля точної оцінки якості обраного алгоритму дій:

• Оцінка прибутковості – це може бути оцінка загальної прибутковості (прибутку за весь час) чи середньорокова прибутковість. Якщо вона відповідає заздалегідь визначеному плану, все добре. Якщо ні, вносимо зміни.
• Аналіз того, чи відповідали ризики отриманому прибутку – є кілька інструментів для проведення таких обчислень. Найпопулярніший – коефіцієнт Шарпа. Це один з теоретичних базисів, який потрібно опанувати перед початком інвестування.
• Врахування зовнішніх факторів – оцініть, які зміни сталися в обраній галузі чи обраній компанії. Якщо новини погані (наприклад, NVIDIA відзвітувала про великі квартальні збитки), варто обдумати варіант з продажем акцій, адже, найімовірніше, графік поповзе донизу. Продажі – це нормальна частина інвестиційного процесу, їх не варто боятися.
• Порівняння з ринковими індексами – якщо ви обрали певну галузь для інвестування, і, скажімо, за рік вона зросла на 7%, а ваш портфель лише на 2%, значить, ви обрали не тих представників індустрії. Їх потрібно змінювати.

Якщо ви не хочете вивчати всі ці тонкощі, є два варіанти. Перший – брокер, про якого ми згадували. Другий варіант – порівняно безпечне портфоліо. Нагадаємо, що, зокрема, збалансований інвестиційний портфель складається з активів, які майже ні за яких обставин не можуть обвалитися одночасно.

Ведення звітності та обліку

Не варто також недооцінювати важливість ведення звітності:

• Ведіть звітність всіх транзакцій, які виконуються в рамках інвестиційного портфеля у форматі: «актив + вартість, за яку був куплений, + вартість, за яку був проданий).
• Проводьте моніторинг структури портфоліо – слідкуйте, скільки відсотків віддано акціям, скільки облігаціям, скільки валютам і так далі. Ваше завдання – уникнути значного перекосу в бік одного з типів інвестицій.
• Займайтеся оцінкою прибутковістю – про це ми говорили у попередньому розділі.
• Аналізуйте побічні витрати: комісії, маржі. Ви маєте бачити, чи не «з’їдають» велику частину вашого прибутку ці витрати.
• Формуйте періодичну детальну звітність (за місяць, за квартал, за рік) – звівши всі вищеперераховані дані докупи, ви отримаєте розуміння того, чи варто продовжувати ту інвестиційну політику, яку ви обрали.

Які ризики існують та як їх зменшити (диверсифікувати)

Основні ризики:

• Ринковий ризик – обрана галузь просяде. Рішення: максимальна диверсифікація портфеля. Ще раз прогляньте види інвестиційних портфелів та оберіть відповідний.
• Кредитний ризик – емітент акцій чи облігацій збанкрутує. Рішення: перевірка кредитного рейтингу компаній чи держав перед інвестуванням.
• Інфляційний ризик – прибуток не перекриє інфляцію. Рішення: інвестування в активи, які історично перевершують інфляцію: S&P 500, нерухомість, акції гігантів ринку поза межами США.
• Ліквідний ризик – відсутність можливості швидко продати актив, який стрімко падає у ціні. Рішення: вибір високоліквідних активів.
• Ризик управління – неможливість впоратися з інвестиційними проблемами самостійно. Рішення: використання послуг фахівців або автоматизованих інформаційних платформ: Robinhood, Betterment, Wealthfront, eToro, Acorns тощо.

Однак пам’ятайте, що інвестицій без ризиків не існує.

Приклади інвестиційних портфелів

Приклад портфеля для новачків:

• 50%: S&P 500;
• 30%: облігації з фіксованим доходом;
• 20%: іноземні валюти.

Приклад збалансованого портфеля:

• 40%: акції великих компаній;
• 20%: акції технологічного сектору;
• 30%: облігації середньострокової дії;
• 10%: альтернативні інвестиції (наприклад, золото або криптовалюти).

Приклад агресивного портфеля:

• 70%: акції стартапів;
• 20%: penny stocks;
• 10%: криптовалюти.

Приклад спекулятивного інвестиційного портфеля з потенційними 20–30% прибутку:

• 40%: акції компаній, пов’язаних із зеленими технологіями;
• 20%: криптовалюти (нові токени);
• 20%: стартапи через краудфандингові платформи;
• 20%: акції компаній у сфері ШІ.

Обирайте, що вам до вподоби. Якщо не впевнені у власних силах, скористайтеся послугами фахівців, адже мова йде про ваші гроші.